Відокремлені члени речення
Означення
|
Додатки
|
Обставини
|
Прикладки
|
1.Прикметниковий чи дієприкметниковий зворот після
означуваного слова:
В глибоких
долинах, зелених од винограду,
тіснились кам’яні громади…
2. Непоширені означення після іменника або займенника, до якого належать:
Надходив
вечір, морозний і зоряний.
3.Дієприкметникові звороти перед означуваним словом, якщо
мають відтінок причини:
(Тому що) Осяяні місяцем, гори блищать.
4.Прикметник, дієприкметник або дієприкметниковий зворот до
або після займенника: Засмучена,
вона не могла вимовити й слова.
5. Означення з уточню
вальним значенням після головного слова: Хотів би опинитися на іншій, ближчій
до сонця, планеті.
6.Прикметник чи
дієприкметник після головного слова, що вже має означення:
Мрія
співала моя свою пісню, сумну,
лебедину.
7. Неузгоджене означення поряд з узгодженим: Висока могила-курган здіймається неподалік, оборана, неторкана, в сивих полинах.
8. Порівняльні
звороти (мов, немов, ніби, нібито…): Ліс
чорний, як оксамит.
|
Відмінкові форми
іменників з прийменниками крім, опріч, за винятком, замість, на відміну
від тощо:
Пам’ятайте
ж, Варварочко, що в домі, опріч вас,
нікого немає.
|
1.Дієприслівникові звороти:
Вони
безшумно бродили по горі, обдуваючи
росу з трав.
2. Дієприслівники до і після головного слова:
І я, заплакавши, назад поїхав знову на
чужину.
Але! Якщо дієприслівник є обставиною способу дії (як
саме?), кома не ставиться.
Дівчата
йшли (як?) пританцьовуючи.
3. Обставини з уточнюючим
значенням:
А там
далі, серед зеленого лісу, стоїть
прилісок в садках.
4. Обставини
допусту:
Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не
прибув.
|
1.Поширена прикладка після власної назви:
Сам
Лисенко, бездоганний лицар української
пісні, сотався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина.
2.Прикладка відноситься
до особового займенника: Перший український драматург, він
швидко досяг нечуваної слави.
3. Прикладка –видове
поняття до родового: Діти – хлопчик і дівчинка – шептались
поміж себе.
4.Зі сполучниками або, чи, тобто, як, уточнювальними
словами: як-от,
а саме, особливо, навіть,переважно, на ймення, на
прізвище.
|
Види синонімів
Абсолютні
|
Семантичні
|
Стилістичні
|
Контекстуальні
|
Абсолютно однакові за значенням
слова
|
Відрізняються відтінками
значення
|
мають виразно різне експресивне
забарвлення і належать до конкретних стилів
|
зближення за значенням
відбувається лише в певному контексті (у художньому творі)
|
Алфавіт
– азбука; оплески - аплодисменти
|
Успіх,
тріумф
|
Хата,
будівля, халупа, оселя.
|
Високий,
багатий (+урожай).
|
Види омонімів
Омофони
|
Омографи
|
Омоформи
|
Однакове звучання, різне
написання
|
Однакове написання, різне звучання
|
Співпадіння у написанні лише у
певній формі
|
Сонце –
сон це
|
Замок,
замок
|
Руки
(одн., р.в.), руки (мн., н.в.)
|
Види антонімів
Контрарні
|
Векторні
|
Комплементарні
|
Контрадикторні
|
Виражають протилежні поняття,
між якими є середній елемент
|
Слова, що позначають
різноспрямовану дію
|
Одне поняття заперечує інше
|
Одне зі слів-антонімів утворене
за допомогою префікса не-
|
Молодий
– (середнього віку) - старий
|
Продавати
- купувати
|
Живий -
мертвий
|
Високий
- невисокий
|
Види підметів
Простий
|
Складений
|
-
іменник,
займенник, інфінітив та інші частини мови у Н.в.;
|
-
словосполучення
(іменник+з+іменник; іменник+іменник; числівник + іменник тощо)
-
фразеологізми;
-
речення
|
Види присудків
Простий
|
Складений
|
Складний
|
|
-
дієслово
будь-якого способу, часу й особи;
-
дієслово
з часткою ж, нехай, давай та ін.
|
Іменний
іменна
частина та дієслово-зв’язка: Тоді
Десна була
глибкою і бистрою рікою.
!
Іменна
частина присудка може бути виражена іменником, прикметником, числівником,
займенником, інфінітивом. У ролі зв’язки -
дієслово бути, стати, становити, вважатися,
називатися, лишатися, видаватися
тощо.
|
Дієслівний
складається
з двох дієслів: неозначеної форми й змінюваного допоміжного дієслова:
Я
не можу
мовчати
! Допоміжні
дієслова вказують на час, особу, спосіб, а також на початок, проводження,
завершення, можливість, бажаність чи необхідність дії.
|
Поєднання простого та складеного присудка:
Я хочу бути сильним.
(хочу – простий; бути сильним – складений іменний).
Я не можу розпочати читати цей текст.
(не можу – простий; розпочати читати – складений дієслівний).
|
Назва
|
Додаток
|
Обставина
|
Означення
|
Прикладка
|
Чим
виражений?
|
іменником чи займенником, рідше — прикметником у значенні іменника чи
інфінітивом:
|
прислівником, дієприслівником, дієприслівниковим зворотом,
іменником у непрямих
відмінках, інфінітивом, порівняльним зворотом
|
Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, іменником у непрямих відмінках, прислівником, інфінітивом
|
іменником у ролі означення
|
На
які питання відповідає?
|
кого?чого?кому?чому?кого?що? ким? чим? на кому? на чому?
|
як? яким чином? де? куди? звідки? коли?відколи? до якого
часу? з якою метою? чому? якою мірою? за якої умови? незважаючи на що?та ін.
|
який? чий? котрий?
|
який? яка? яке? які?
|
Як
підкреслюємо?
|
||||
Підвиди
|
-прямі
– виражені іменнником чи займенником у З.в.без
прийменника; виражені іменником у
Р.В., якщо:
а) при
присудку є заперечення: Соняшники чомусь не повертали
(чого?) голів до сонця.
б) дія
переходить на частину предмета:
Вийшла дівчина із хати набрати (чого?) води з криниці.
в) можлива
форма паралельного відмінка: Оля купила (чого?) зошита.Оля
купила (що?) зошит.
г)якщо
іменник позначає неістоту і залежить від предикативного слова (можна, шкода,
жаль) у безособовому реченні:Шкода
стало (чого?) дерева.
-непрямі – виражені
іменником у непрямомоувідмунку, крім З.В.,
іншими частинами мови або фразеологізмом
|
|
- Узгоджені означення
- узгоджуються з
означуваним словом у роді, числі, відмінку. (прикм+ім..;
дієприкм.+ ім., займ.+ім.)
- Неузгодженні означення
- зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення.
(ім..+ім.), (ім..+прийм.+ім.)
|
-непоширені - виражені одним словом, - поширені — виражені кількома словами (Я
передплачую газету «Голос України»).
|
Немає коментарів:
Дописати коментар