Матеріали для підготовки до ЗНО (українська мова)

Відокремлені  члени речення

Означення	Додатки	Обставини	Прикладки
1.Прикметниковий чи дієприкметниковий зворот після означуваного слова: В глибоких долинах, зелених од винограду, тіснились кам’яні громади… 2. Непоширені означення після іменника або займенника, до якого належать: Надходив вечір, морозний і зоряний. 3.Дієприкметникові звороти перед означуваним словом, якщо мають відтінок причини: (Тому що) Осяяні місяцем, гори блищать. 4.Прикметник, дієприкметник або дієприкметниковий зворот до або після займенника: Засмучена, вона не могла вимовити й слова. 5. Означення з уточню вальним значенням після головного слова: Хотів би опинитися на іншій, ближчій до сонця, планеті. 6.Прикметник чи дієприкметник після головного слова, що вже має означення: Мрія співала моя свою пісню, сумну, лебедину. 7. Неузгоджене означення поряд з узгодженим: Висока могила-курган здіймається неподалік, оборана, неторкана, в сивих полинах. 8. Порівняльні звороти (мов, немов, ніби, нібито…): Ліс чорний, як оксамит.	Відмінкові форми іменників з прийменниками крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від тощо: Пам’ятайте ж, Варварочко, що в домі, опріч вас, нікого немає.	1.Дієприслівникові звороти: Вони безшумно бродили по горі, обдуваючи росу з трав. 2. Дієприслівники до і після головного слова: І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. Але! Якщо дієприслівник є обставиною способу дії (як саме?), кома не ставиться. Дівчата йшли (як?) пританцьовуючи. 3. Обставини з уточнюючим значенням: А там далі, серед зеленого лісу, стоїть прилісок в садках. 4. Обставини допусту: Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибув.	1.Поширена прикладка після власної назви: Сам Лисенко, бездоганний лицар української пісні, сотався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина. 2.Прикладка відноситься до особового займенника: Перший український драматург, він швидко досяг нечуваної слави. 3. Прикладка –видове поняття до родового: Діти – хлопчик і дівчинка – шептались поміж себе. 4.Зі сполучниками або, чи, тобто, як, уточнювальними словами:  як-от, а саме, особливо, навіть,переважно, на ймення, на прізвище.

r>   

Види синонімів

Абсолютні	Семантичні	Стилістичні	Контекстуальні
Абсолютно однакові за значенням слова	Відрізняються відтінками значення	мають виразно різне експресивне забарвлення і належать до конкретних стилів	зближення за значенням відбувається лише в певному контексті (у художньому творі)
Алфавіт – азбука; оплески - аплодисменти	Успіх, тріумф	Хата, будівля, халупа, оселя.	Високий, багатий (+урожай).

Види омонімів

Омофони	Омографи	Омоформи
Однакове звучання, різне написання	Однакове написання, різне звучання	Співпадіння у написанні лише у певній формі
Сонце – сон це	Замок, замок	Руки (одн., р.в.), руки (мн., н.в.)

Види антонімів

Контрарні	Векторні	Комплементарні	Контрадикторні
Виражають протилежні поняття, між якими є середній  елемент	Слова, що позначають різноспрямовану дію	Одне поняття заперечує інше	Одне зі слів-антонімів утворене за допомогою префікса не-
Молодий – (середнього віку) - старий	Продавати - купувати	Живий - мертвий	Високий - невисокий

Види підметів

Простий	Складений
-          іменник, займенник, інфінітив та інші частини мови у Н.в.;	-          словосполучення (іменник+з+іменник; іменник+іменник; числівник + іменник тощо) -          фразеологізми; -          речення

Види присудків

Простий	Складений		Складний
-          дієслово будь-якого способу, часу й особи; -          дієслово з часткою ж, нехай, давай та ін.	Іменний іменна частина та дієслово-зв’язка: Тоді Десна була глибкою і бистрою рікою. ! Іменна частина присудка може бути виражена іменником, прикметником, числівником, займенником, інфінітивом. У ролі зв’язки -  дієслово бути, стати, ста­новити, вважатися, називатися, лишатися, видаватися тощо.	Дієслівний складається з двох дієслів: неозначеної форми й змінюваного допоміжного дієслова: Я не можу мовчати ! Допоміжні дієслова вка­зують на час, особу, спосіб, а також на початок, проводження, завершення, можливість, бажаність чи необхідність дії.	Поєднання простого та складеного присудка: Я хочу бути сильним. (хочу – простий; бути сильним – складений іменний). Я не можу розпочати читати цей текст. (не можу – простий; розпочати читати – складений дієслівний).

Види другорядних членів речення

Назва	Додаток	Обставина	Означення	Прикладка
Чим виражений?	іменником чи займенником, рідше — прикметником у значенні іменника чи інфінітивом:	прислівником, дієприслівником,  дієприслівниковим зворотом, іменником у непрямих відмінках, інфінітивом,  порівняльним зворотом	Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, іменником у непрямих відмінках, прислівником, інфінітивом	іменником у ролі означення
На які питання відповідає?	кого?чого?кому?чому?кого?що? ким? чим? на кому? на чому?	як? яким чином? де? куди? звідки?  коли?відколи? до якого часу? з якою метою? чому? якою мірою? за якої умови? незважаючи на що?та ін.	який? чий? котрий?	який? яка? яке? які?
Як підкреслюємо?
Підвиди	-прямі – виражені іменнником чи займенником у З.в.без прийменника; виражені іменником у Р.В., якщо: а) при присудку є заперечення: Соняшники чомусь не повертали (чого?) голів до сонця. б) дія переходить на частину предмета: Вийшла дівчина із хати набрати (чого?) води з криниці. в) можлива форма паралельного відмінка: Оля купила (чого?) зошита.Оля купила (що?) зошит. г)якщо іменник позначає неістоту і залежить від предикативного слова (можна, шкода, жаль) у безособовому реченні:Шкода стало (чого?) дерева.  -непрямі – виражені іменником у непрямомоувідмунку, крім З.В.,  іншими частинами мови або фразеологізмом	місця: (де? куди? звідки?) — часу: (коли? відколи? доки?) мети: (для чого? з якою метою?) причини: (чому? з якої причини?) умови: (за якої умови?) допустовості: (незважаючи на що?) способу дії: (як? яким способом?) міри і ступеня: (наскільки? у якій мірі?)	- Узгоджені означення - узгоджуються з означуваним словом у роді, числі, відмінку. (прикм+ім..; дієприкм.+ ім., займ.+ім.)  - Неузгодженні означення - зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення. (ім..+ім.), (ім..+прийм.+ім.)	-непоширені -  виражені одним словом,  - поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»).